Родина

Свекруха ненавмисно нагряне

Мені подобається, що ви хворі не мною

Мені подобається, що я хвора не вами

Що у вендиспансер з вами більше ні ногою

І в травму теж я піду тепер не з вами.

Пронизливі, повні трагізму і світлої туги вірші про нерозділене жіночої любові до чоловіка, який знехтував її почуттями, і все, що бідоласі залишається, це прикинутися, що ніякої любові і не було. Так пояснила сенс вірша Елеонора, яка тільки що закінчила читати свій кращий твір ” А тому я дала?”

Відвідувачі, які сидять за столиком у невеликому, але затишному ресторанчику, невпевнено заплескали, ошелешено дивлячись на поетесу.

Елеонора, отмечавшая своє весілля в колі найближчих друзів, вдячно посміхнулася.

Тетяна і Павло, яких вона запросила на свято, зрозуміло, дуже хотіли відмовитися, але, дізнавшись, що вони єдині запрошені, після довгих роздумів, погодилися. Елеонора вважалася в редакції журналу чимось на зразок міський божевільною, постійно перебуває на своїй хвилі, і, можливо тому, подруг у неї не було. Жінки не любили її і ображали. А ось чоловікам злегка неадекватна поетеса подобалася. Дуже вже вона відрізнялася від практичних, передбачуваних, і склочних баб. До того ж з нею цікаво було розмовляти (але не занадто довго, щоб не набратися від неї дивацтв). Заміж вона виходила за головного редактора журналу “Осіння ягідка дозріла” (журнал спеціалізувався на сільському господарстві), в якому працювала рядовим співробітником.

-А я й не знав, що Елеонора така цікава особистість, – розповідав свою любовну історію головний редактор Павлу.

-Мені охорона повідомила, що наша співробітниця оселилася в редакції, по всій видимості, назавжди, і я ввечері вирушив перевірити інформацію.

-Я, звичайно, з нею спілкувався на роботі, але в неформальній обстановці ніколи не доводилося. Колеги такі гидоти про неї говорили! А виявилося, дуже цікава жінка, незрозумілий оточуючими і власною дочкою.

Головний редактор був мрією всіх жінок, так як розлучився давним-давно, діти дорослі, живуть окремо. Ідеальний претендент в чоловіки! За його увагу між самотніми жінками розігрувалися справжні битви, за всіма правилами військової науки. Жінки розпускали про суперниць нехороші чутки, напрошувалися до мужика в гості “поговорити в неформальній обстановці”, навперебій пригощали його випічкою, приготовленою власноруч.

Главред ставився до всіх однаково, і ніколи нікого з нав’язливих співробітниць додому не запрошував. Елеонора не брати участь в боротьбі за мужика. Та й хто б їй це дозволив! Втім, вона й не помічала, які пристрасті вирують у редакції.

Жалісливий начальник переконав Елеонору переселитися до нього додому, поки не вирішиться питання з дочкою. А потім якось так вийшло, що у них знайшлося багато спільного. З кожним днем вони дізнавалися один про одного все більше. А потім він зробив їй пропозицію.

Якщо раніше до неї оточуючі ставилися поблажливо-зневажливо, то тепер зненавиділи. Правда, коли головний редактор звільнив свою секретарку, випадково почувши, як вона говорила гидоти про Елеонору, колеги змирилися. Обурювалися, звичайно, що чоловік одружився на абсолютно невідповідною йому бабі (кожна вважала, що вона підходить ідеально), але робили це пошепки, і покинувши будівлю редакції.

Майбутній чоловік поетеси дуже жорстко поговорив з Ольгою. А потім м’яко з дружиною, яка урізала допомогу дочки. І тієї нічого не залишилося, як влаштуватися на роботу касиром в П’ятірочку. Більше її нікуди не брали. Роботу вона ненавиділа, і вважала, що свекруха, а потім і мати поламали їй життя. Перша-що викрила її, а друга-що дає мало грошей. Почувши новину про заміжжя Елеонори, вона спочатку зраділа. Дівчина була впевнена, що тепер, коли у матері з’явиться досить заможний чоловік, вона, нарешті, заживе. Хто ж знав, що мужик не горів бажанням утримувати її з дитиною! Вона припинила будь-яке спілкування з матір’ю, заборонила тієї бачитися з онукою, і спробувала виписати її з квартири (безуспішно).

Елеонорі було все одно. Вона вперше в житті вийшла заміж, та ще за людину, який поділяв її любов до поезії, і була щаслива.

А ось Тетяна дуже нудьгувала по школі та учням. Але тут вже нічого вдіяти не можна. Роботу вона змінила кардинально. Жінка влаштувалася в бухгалтерію чуйне керівництво Клавдії Петрівни, яка була дуже задоволена новою співробітницею і планувала незабаром її підвищити.

-А ось в мій час батьки не ставилися до вчителів як до обсуживающему персоналу і життя не лізли!-гучно заявила вона колегам.

-Виросло покоління споживачів, яким всі повинні, – друкувала вона.

Костянтин незабаром став зустрічатися з дівчиною, з якою познайомився на роботі. Вона теж працювала електриком в автосервісі, добре заробляла, багато знала, і завжди була готова пояснити новенькому, якщо він чогось не розумів. Незабаром він став думати, що, мабуть, погарячкував, коли поклявся більше ніколи не одружуватися. Батьки були раді за сина.

-Нам твоя дівчина дуже сподобалася! Але радити тобі нічого не будемо! Це твоє життя! І якщо ви з дівчиною вирішите одружитися, ми будемо щасливі! Правда твоя мати з недавніх пір слово “свекруха” ненавидить. Каже, що дуже вже слово зле і криваве.

Related posts

Leave a Comment